Субота, 04.05.2024, 00:25
Вітаю Вас, Гість

Як Батьківщина й сонечко над нами,

отак і мама на землі одна

Мета. Виховувати шанобливе ставлення до батьків, ввічливість до жінки, бабусі, матері, сест­рички; вміння виявляти увагу до рідних у святковий день.

Обладнання. Зразки вітальних листівок, кольоро­вий папір для аплікацій, кухонний ніж, картопля, тканина, ґудзики.

Попередня робота. Добір прислів'їв, розучування народних пісень, читання оповідань, віршів за темою.

Хід заняття

1. Слово вчителя. Сьогодні ми поговоримо про рідних людей, про наше ставлення до них. А хто нам найрідніший? Наші мама і тато. Ось послухай­те вірш Олеся Жолдака.

Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як мати,

Немає у світі для нас.

Вона — мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

Вчитель. З чим порівнюється мама у вірші? Мама, мати, ма­туся... Скільки спогадів і тепла таїть це магічне сло­во, бо ним звертаємося до найближчої, найріднішої, найдобрішої, найкращої для нас людини. Вона із своїми дітьми постійно в життєвих мандрівках, мате­ринська ласка зігріває нас до старості.

Про це і розповідається у вірші В. Лучука «Тільки мама».

 

(Вірш читає попередньо підготовлений учень).

 

Діти, задумаймось, ким для нас є мама? Як ми до неї ставимося? Чи поважаємо матір і материнство? Де й коли вимовляємо ці слова? Чи завжди слово «мама» ми вимовляємо із повагою?

2. Розповіді дітей.

Розкажіть, будь ласка, про своїх мам. бабусь, сестричок.

(Розповіді дітей).

3. Читання та обговорення творів В. Сухомлинського про маму.

Матерів — мільйони, і кожна несе в серці любов. Кожен скаже: «Найкраща мама —моя». І це вірно. Бо материнська любов — безмежна, як і ніжність.

Читання оповідання Василя Сухомлинського «Ґавеня і Соловей».

Вчитель Чому Ґавеняті не сподобалася пісня Солов'я?

Дорогі діти, пам'ятайте, що «матері — ні купи­ти, ні заслужити». Тож бережіть своїх матерів. Знайте, що ранню старість і хвороби приносять не стільки праця, скільки сердешні хвилювання і пе­реживання.

Читання оповідання В. Сухомлинського «Сива волосинка».

Вчитель Чому у мами з'явилася сива волосинка?

Що треба робити, щоб волосся у мами не сивіло?

Ваше недобре слово, негідна поведінка — це ра­на на ніжній материнський душі.

Мама все виба­чить, все переживе — і образи, і біль, і горе, але ра­на на материнському серці гоїться довго.

Читання оповідання В. Сухомлинського «Образ­ливе слово».

4. Творча робота. Добирання епітетів до слова «мама»:

а) Діти! Спробуймо дібрати до слова «мама» найтепліші, найласкавіші та найщиріші слова. Як ви на­зиваєте своїх мам?

б) Аналіз постійних народних порівнянь.

Вчитель Чому саме так кажуть про матір: «Лагідна, як рідна мати», «Материне серце — як літнє сонце»?

5. Конкурс знавців прислів'їв і народних пісень про матір.

6. Виготовлення вітальних листівок для мам і бабусь (аплікація).

7. Розгляд ситуацій морального змісту.

Ваша мати прийшла з роботи дуже втомлена. Як ви запропонуєте їй свою допомогу?

(Розповіді дітей).

Вчитель Як ви допомагаєте матусям — ми зараз перевіри­мо.

8. Гра-змагання «Матусині помічники»:

а) хто швидше пришиє ґудзика;

б) хто швидше почистить картоплю.

9. Підсумок заняття.

  • Як діти повинні ставитися до матері?
  • Що можуть зробити діти, щоб мама була щасли­вою та веселою?

 

Наш рід

Мета. Ознайомити дітей із поняттям «рід», «ро­довід»; виховувати пошану до своєї сім'ї, близьких, рідних, учити шанувати пам'ять померлих, вихову­вати вірність народним традиціям, звичаям, обрядам.

Обладнання. Індивідуальні картки зі схематич­ними малюнками на тему «Генеалогічне дерево», грамзапис пісні «Зеленеє жито».

Попередня робота. Вивчення імен своїх бабусь, дідусів, прабабусь, прадідусів, збирання інформації про своїх рідних.

 

Хід заняття

I. Слухання пісні «Зеленеє жито, зелене».

Слово вчителя. Діти, ви прослухали пісню «Зе­ленеє жито». В ній співається, як на свято зібрався весь рід. А хто з вас знає, що означає це слово?

(Учні відповідають).

Вчитель Правильно, рід — це дідусь, бабуся, тітка, дядько та їхні діти. Подивіться на малюнок дерева. Які в нього могутні корені, як багато гілок! Внизу вони товсті, а ті, що зверху, — маленькі й тонкі. Кожну родину можна порівняти з цим деревом: корені — то ваші пращури, стовбури — прадіди, великі гілки — ваші дідусь та бабуся, а потім — ваші тато й мама, а на самому вершечку — наймолодше покоління — ви самі. Від кожної гілки відходять ще гілочки — це ваші родичі, брати та сестри, тітки, дядько.

Знати імена своїх рідних — це знати свій ро­довід.

Послухайте оповідання «Родовідне дерево»

§  А яке коріння у вашого родоводу?

II.   Робота за індивідуальними картками.

Спробуйте і ви скласти свій родовід.

Перед вами — малюнки дерев. На кожній гілочці — віконце. На­пишіть у них імена своїх рідних: бабусі, дідуся, мами, тата, братиків та сестричок.

III.   Бесіда за схемами родоводу.

Молодці, ви гарно попрацювали. А тепер роз­кажіть, як звати ваших дідусів та бабусь? Розкажіть про них. Чи всі вони живі?

(Розповіді учнів).

Вчитель А тепер послухайте оповіданні Василя Сухомлинського «Чому на могилі сміття лежить?».

(Прослуховування оповідання).

Слово вчителя. Скажіть, так чому на могилі ле­жить сміття? Правильно, тому що люди забули про своїх рідних, які померли.

А як у вашій родині шанують пам'ять про па мерлих?

(Розповіді дітей).

1.     Коли найчастіше ваша родина збирається разом ?

2.     Як у вашій сім'ї відзначають релігійні свята? (Різдво, Великдень)?

3.     Розкажіть, як у вашій родині ставляться до старіших її членів?

А тепер послухайте вірш.

Бабусин вихідний

Сьогодні — неділя, бабуся ще спить.

Не буду я рано бабусю будить.

Насмажу картоплі сама на сніданок,

Сама підмету я і сіни, і ганок,

А то ж вихідних у бабусі нема! ...

Картопля парує, букет на столі,

А де це бабуся? Немає її.

Бабусенько, де це ви ?

Я вас чекаю:

Лушпиння з картоплі на кухні збираю!

Змиваю повидло зі стелі, зі стін,

Змітаю розписаний цукор і кмин;

Ще зараз із воріт позішкрібую тісто

І сяду з тобою, онучечко, їсти.

 

1.     Що було гарного в поведінці дівчинки?

2.     Що вам не сподобалося?

3.     А як би ви вчинили на її місці?

 

IV.   Робота над прислів'ям.

Шануй батька і неньку — буде тобі скрізь гарненько.

Хто батька-матір зневажає, той добра не знає.

V.   Підсумок заняття.

1.     Чому кожна людина повинна знати свій родовід?

2.     Як потрібно ставитися до старших членів сім'ї?

 

Наш дім — рідна хата

 

Мета. Дати дітям елементарні знання про тра­диційні українські будівлі; вчити дотримуватися чи­стоти й порядку в хаті та на подвір'ї (вимити посуд, винести сміття, накрити на стіл, підмести підлогу, нагодувати свійських тварин).

Обладнання. Ілюстрації малюнків, картин українських хат у різних регіонах України та в різні часи; грамзапис пісні «Смерекова хата».

Попередня робота. Принести з дому різні старої винні речі (вишиті рушники, глечики, дерев'яні ложки).

 

Заняття проходить у шкільному музеї наро­дознавства.

Хід заняття

 

1.   Вступ.

Про тему нашого сьогоднішнього заняття ви дізнаєтесь, прослухавши пісню «Смерекова хата».

(Пісня звучить у грамзапису).

2.    Слово вчителя. Скажіть мені, будь ласка, про що співається у пісні? (Про рідну хату).

Ось сьогодні ми з вами і поведемо мову про рідну хату. Ми дуже часто говоримо: «мій рідний дім», «моя домівка», «моя хата». Як ви вважаєте, що ми маємо на увазі, коли так говоримо і чому? Коли лю­дина надовго від'їздить з дому, про що вона думає найчастіше?

Правильно, людина згадує свою рідну домівку. А ось якими були хати, в яких жили наші з вами ба­бусі та дідусі, нам з вами розкажуть екскурсоводи.

3.    Уявна екскурсія.

(Екскурсовод розповідає про історію української хати).

4.Демонстрація дидактичних матеріалів.

§  Ви по­слухали розповідь про те, якими були хати раніше. А ось такі хати будують в селах у наші часи   (демон­страція ілюстрацій та фотографій).

§  А такими бувають у містах   (демонстрація ілюст­рацій).

Але якою б не була домівка, кожна людина лю­бить її. Послухайте, як чудово писав про це Богдан Лепкий:

Любіть свою хату, хоч і небагату.

Тут ви бігали до мами дрібними ногами.

Тут ви підростали, Божий світ пізнали.

Звідси батько вас за руку вів до школи на науку.

Гей, нема то в світі краще,

Як та рідна стріха.

Тут є ваше щастя, радість і потіха.

5.   Бесіда.

1.     Як ви вважаєте, за що автор любить свою домівку?

2.     А за що ви любите свою хату, дім? (Розповіді учнів про свій дім, його особливості).

3.     Які хати у вас, у ваших рідних?

4.     Які   старовинні речі збереглися  у ваших домівках?

5.     Як ви дотримуєтесь чистоти в хаті? На подвір'ї?

6.     Що ви вмієте робити з хатньої роботи?

6.  Робота із прислів'ями.

Люди добрі, тепла хата, є що їсти,

є де спати хоч зимуй.

Скрізь добре, але вдома — найкраще.

7.  Слово вчителя.

     Але бувають і такі помічники, як у віршах Г. Бойка. Послухайте.

                                 

Хто це зробив?

 

Татуньо мій сходив у ліс

Сухих дровець у дім приніс.

Бабуся воду скип'ятила,

І підмела, і стіл накрила.

Тут мама стала до стола,

І всім нам чаю налила.

Для мене теж знайшлося діло:

 Я мила чашку та... розбила.

·        Що б ви порадили дівчинці?

 

8.   Тематичне малювання на тему: «Моє подвір'я».

9.    Підсумок заняття.

§  Що треба робити, щоб ваша хата, ваше подвір'я були найкращими?

 

 

Слова щирого вітання

 

Мета. Виховувати шанобливе ставлення до до­рослих, батьків, ввічливість до всіх членів сім'ї, ро­дини, сусідів;

розширити словник мовленнєвого етикету словами-вітаннями.

Обладнання. Запис пісні «Улыбка».

Хід заняття

 

1.     Слово вчителя.

Наше сьогоднішнє заняття, діти, ми розпочнемо піснею. Це пісня композитора
В. Шаїнського «От улыбки».

(Звучить магнітофонний запис; учні підспіву­ють).

2.   Бесіда.

Як ви вважаєте, чому ми наше сьо­годнішнє заняття почали саме з цієї пісні? Правильно, вона допомагає і нам з вами поділитися своїми посмішками, від яких стане світліше. А від посмішки покращується настрій, чи не так? Ось і Анатолій Костецький нам підказує, як зробити день веселим:

Усміхнися всім навколо:

Небу, сонцю, квітам, людям.

І тоді обов'язково

День тобі веселим буде.

А як ми називаємо людину, яка завжди поводить­ся гарно? Вірною, чемною, вихованою.

3.  Тематичні ігри.

Сьогодні ми і поговоримо про чемність. Адже це — одна із найважливіших рис вихованої людини. Зараз ми спробуємо визначити, які ви знавці правил чемності. Для цього пограємо у гру «Чемно-нечемно». Якщо чемно — плескайте в долоні двічі, якщо нечемно — один раз.

·        Привітатися під час зустрічі...

·        Штовхнути і не вибачитися...

·        Допомогти підвестися...

·        Підняти річ, яка упала...

·        Не підвестися, звертаючись до вчителя...

Бути чемним, ввічливим нам допомагають «чарівні слова». Ви всі їх знаєте. Давайте прига­даємо їх якомога більше і зберемо у нашу «чарівну скриньку». Це можуть бути слова вітання вранці та ввечері, слова пошани, подяки.

(Кожна дитина підходить до скриньки і говорить свої слова ввічливості).

А тепер ми відчинимо двері і випустимо ці слова із скриньки у світ. Нехай усі люди знають, як бага­то добрих слів ви знаєте, хай усім від цього стане приємніше, веселіше жити на землі.

4.  Інсценізація життєвих ситуацій.

3.     Як привітатися вранці? Ввечері?

4.     Що можна побажати один одному?

5.     Як це зробити, звертаючись до однолітків? До­рослих? Близьких?

6.     Якими словами можна подякувати іншим?

7.     Яким тоном треба вимовляти такі слова?

8.     Як запросити когось у гості?

 

5.  Прослуховування тематичної казки.

Молодці, добре впоралися із завданням. А зараз послухаємо жартівливу мексиканську казку «Ґречний кролик».

(Казку читає вчитель).

6.  Бесіда за прочитаним.

1.  Вам сподобалася казка?

2.  Чого вона навчає нас?

3.  А вам коли-небудь допомагала чемність?

7.  Робота із прислів'ями.

·        Слова щирого вітання дорожчі за частування.

·        Одне приємне слово — наче сад.

·        Ввічливих і лагідних скрізь шанують.

 

Вчитель. Скажіть, діти, як ви думаєте, чи може чемна людина бути злою?

Вірно, адже чемність тоді справжня, коли щира, природна. А це означає, що вона — завжди поруч із добротою, доброзичливим ставленням до іншого. А якщо людина добра, — вона спокійна, а також весела.

 

8.  Підсумок заняття.

1.     Яку людину називають ввічливою?

2.     Без чого не може бути справжньої ввічливості?

 

Тож давайте і ми завжди будемо лагідними і до­брими до інших, і ніколи не будемо забувати слова щирого вітання.

 

Гість — радість у домі

 

Мета. Вчити гостинності (виховувати вміння зустріти гостя, виявити до нього шанобливе став­лення, чемність тощо).

Обладнання.    Магнітофонний    запис    пісні І.Білозіра «Ласкаво просимо»; ілюстрація до казки «Вінні-Пух» (в гостях у кролика).

 

Хід заняття

 

1. Слово вчителя. Про що ми поговоримо сьо­годні, ви здогадаєтесь, коли прослухаєте пісню І.Білозіра «Ласкаво просимо».

(Лунає пісня).

 

1.     Які слова найчастіше звучать у цій пісні?

2.     В яких випадках їх говорять? (Коли запрошують у гості).

 

§  Отже, тема нашого заняття «Гість — радість у домі».

Подивіться на цю ілюстрацію.

1.     До якої вона казки? («Вінні-Пух в гостях у кролика»).

2.     Згадайте, як Вінні-Пух із П'ятачком ходили в гості до кролика.

3.     Що вони робили не так? (Прийшли в гості без запрошення, стукали у двері ногами, не­гарно поводилися за столом тощо).

 

§  А чи знаєте ви правила гостинності?

Запам'ятайте: є правила для господарів, є — для гостей. Давайте їх пригадаємо.

Уявіть, що набли­жається ваш день народження чи якесь свято, і ви чекаєте гостей. Треба все робити так, щоб гостеві було не гірше, ніж удома. Насамперед, слід допо­могти гостеві зняти верхній одяг, шапку, подати домашні капці. Потім запросити його у кімнату. У двері першими проходять гості. їм пропонують найзручніші місця у кімнаті. Поки ви не сіли за стіл, спробуйте розважити своїх гостей і покажіть книжки, іграшки, ввімкніть музику, пограйте у спокійні ігри.

 

§  До речі, в які ігри можна грати в кімнаті?  (Відповіді дітей).

 

§  А якщо ви самі прийшли в гості, як має себе по­водити гість? (Відповіді дітей).

Заходячи в дім, треба витерти ноги, обов'язко­во привітатися з усіма. Якщо в кімнату заходять дівчатка або дорослі, їм слід поступитися місцем. І ще — ніколи не сиди, розвалившись, поклавши ногу на ногу, не тримай руки в кишенях — це не­гарно і неввічливо.

 

2.   Слухання вірша Г. Бойка «Некультурні хазяї».

      Обговорення прочитаного.

 

3.     Вікторина «Чи знаєш ти...»

§  Як сидіти на стільці, кріслі, дивані у гостях?

§  Як увійти до кімнати (знявши верхній одяг чи ні)?

§  Хто має знімати шапку, зайшовши до приміщення?

§  Як відмовитися від частування так, щоб не обра­зити господарів?

§   

4.  Гра «Шкідлива порада».

Незнайко надіслав телеграму з порадами для вас: «Якщо товариш запросив тебе на день народжен­ня, залиши подарунок вдома. Він тобі і самому зна­добиться. Ні з ким не розмовляй, тільки вибирай смачніше та їж».

§  Чи скористаєтеся ви порадами Незнайки? Чому?

 

5.  Бесіда про правила вручення подарунків.

§  Чи любите ви одержувати подарунки?

§  А самі вмієте дарувати?

Адже це — не така легка справа, як здається. Уявіть, що ваш знайомий приніс подарунки: хлопчи­кові — набір серветок для вишивання, дівчинці — автомат, а бабусі — водяний пістолет.

§  Як би ви або ваші рідні сприймали такі подарунки?

§  Чому?

(Відповіді).

 

Все ми хочемо уміти

 

Мета. Підтримувати бажання дітей допомагати батькам у господарській праці, дотримуватися чис­тоти й порядку в домі, на подвір'ї; старанно вико­нувати свої доручення.

Обладнання. Плакати із прислів'ями.

Попередня робота. Вивчити вірш Г. Бойка «Хто що зробив».

 

Хід заняття

 

1. Слово вчителя. Діти, сьогодні ми з вами по­говоримо про працю. Праця, труд, робота — це все синоніми, вони означають одне і те ж — пра­цювати. Народна мудрість вчить: «Без труда нема плода». А наш український народ дуже працелюб­ний, любить свою землю, вміє на ній працювати, кожен клаптик землі викохає, випестить, обса­дить квітами, садами засадить. Та не тільки на землі трудитись уміє, а й всяку роботу знає! Все вміє і дітей своїх змалечку до праці привчає, та ще й приказує: «На дерево дивись, як родить, а на людину, — як робить!». Це тому, що з роботя­щою людиною легко й добре жити. Послухайте вірш.

Все від праці у світі цьому:

Залізниці, шляхи, мости.

Пам'ятай! На шляху земному

Вік трудитись повинен ти!

Бо у праці є дужі крила,

Що підносять людину ввись!

Ось поглянь навкруги, дитино, —

Всюди люди доклали рук!

Мчить ракета до зір невпинно,

Чути ніжний сопілки звук.

Всюди праця, важка робота,

Щоб в житті досягти мети.

Як трудитися є охота,

То людиною станеш ти!

Куй залізо, поки гаряче,

Змалечку працювати вчись!

Де б не був, як не жив, одначе,

У житті своїм не лінись!

2.   Бесіда за прочитаним.

  1. До чого закликає нас цей вірш?
  2. Як називають людину, яка любить працювати?
  3. А яку роботу виконуєте вдома ви?
  4. Чи постійно ви допомагаєте старшим?
  5. Завжди працювати учить нас і народна мудрість.
  6. Діти, а які прислів'я та приказки про працю ви знаєте?
  7. Прочитайте прислів'я, написані на плакаті:
  8. Тяжко тому жити, хто не хоче робити.
  9. Бджола мала, а й та працює.
  10. Як ви розумієте дані прислів'я?

3.   Аналіз ситуацій морального змісту.

а)    Я знаю одного хлопчика, який часто робить так: попросить його мама піти в магазин — він піде, але за це вимагає морозива; попросять накрити на стіл — він накриє, але за це йому мають купити нову іграшку.

б)    Два товариші — Миколка та Петрик — разом робили із деталей конструктора великий підйомний кран. Раптом почувся дзвінок. Це прийшла Миколчина мама. В руках у неї були важкі сумки. Вона сказала: «Синку, допоможи мені». Миколка поди­вився на маму і відповів: «Не можу. Ми дуже зайняті».

§  Що ви думаєте про поведінку Миколки?

§  А що мав би зробити Петрик?

в) Прийшов Сашко вранці до школи й одразу повідомив дітям: «А я мамі допомагав». А коли у класі з'явився його друг Василь, він і йому сказав: «А я мамі допомагав». Трохи пізніше Сашко ще й вчительці сказав: «Я допомагав мамі. Вона мене по­хвалила».

§  Чи добре всім розповідати про свій гарний вчинок?

§  Чи можна назвати Сашка скромним?

§  Як називають тих, хто робить так, як Сашко?

4.     Слово вчителя. Маленькі діти ще не все вміють робити гарно, тому з ними трапляються різні смішні випадки. Ось послухайте вірші: А. Костецького «Важко бути самому», Г. Пономаренка «Лежебока»; Н. Дергача «Бабусин вихідний, Г. Бой­ка «Умільці», «Хто це зробив?». (Вірші читають діти).

5.     Тематичне малювання.

·          Тема: «Як ми допома­гаємо дорослим».

·          Конкурс малюнків.

6.     Підсумок заняття.

§  Що є основою життя? (Праця).

§  Уявіть собі, що раптом усі люди на землі переста­ли працювати. Що б тоді сталося?

(Відповіді дітей).

 

Вчитель: Так, дійсно. Машини не їздять, потяги не ходять, фабрики, заводи стоять, їсти нічого, вдягти нічого, бо тканину ніхто не робить, одяг не шиють, не пе­чуть, не варять, а все, що було раніше — скінчило­ся... Таке навіть страшно уявити! Краще нехай та­кого ніколи не буде, а ви, дітки, теж привчайтеся змалку працювати, бо праця — всьому основа.

Ось давайте зараз разом і виведемо правила хлопчика Помагая.

 

(Відповіді дітей).

 

Ми йдемо до школи вранці

 

Мета. Виховувати звичку приходити у школу вчасно, до дзвоника, вітатися зі старшими, ровесни­ками, шанобливо ставитися до дівчаток; після пере­рви не запізнюватися на урок; вчити виявляти тур­ботливе ставлення до старших, товаришів.

Обладнання. Магнітофонний запис — «Пісня про школу».

Попередня робота. Вивчення дітьми віршів про школу.

 

Хід заняття

 

1.   Слово вчителя.

Ось і школа, ось і клас.

Він давно чекає нас.

І прийшли ми всі сюди,

Щоб учитись і рости.

§  А що про школу зможете розповісти ви самі? (Читання школярами віршів про школу).

§  Чому школу називають другим домом? Як ви вва­жаєте? (Відповіді школярів).

 

2.   Бесіда.

Запитання до дітей

1.   Згадаємо, що треба зробити, щоб прийти до шко­ли чистими і охайними?

2.   Чи ґречно запізнюватися на заняття? Чому?

3.   А якщо таке вже трапилося, і ви запізнилися на урок, як треба повестися?

4.   Чи не забуваєте ви вітатися із дорослими та ро­весниками?

5.   А коли ви зустрінете в школі незнайому людину, чи привітаєтеся з нею?

6.   Чи доводилося  вам допомагати працівникам школи? Розкажіть про це.

Слово вчителя. Я бачу, ви дуже добре знаєте пра­вила поведінки у школі. Молодці.

 

3.      Гра «Правила для учнів».

А зараз проведемо гру. Я буду читати вірш С.Маршака, а ви будете виконувати те, про що в ньому говориться:

 

Заходить вчитель треба встати      (діти встають).

Коли дозволить тихо сядь                  (тихо сідають).

Спитати хоче — не гукай                       (свариться пальцем),

А тільки руку піднімай                            (піднімають руку).

У школі парту бережи                            («витирають» кришку парти),

І на парті не лежи                                   (схиляються до парти).

Щоб урок не минув марно, Треба сісти рівно, гарно (діти гарно сідають за парти).

Не скрекочи на уроках                             (зображують телень­кання язиком),

Як папуга чи сорока                                              (махають руками, ніби птахи).

 

§  Яке з правил вам найважче виконувати? А яке — найлегше?

 

4.      Аналіз ситуацій морального змісту.

      а) На урок праці всі учні принесли картон — вирізувати ялинкові іграшки, а Павлик забув. Усі навколо працюють, а він без діла сидить.

  • Що мали б зробити однокласники?
  • А як би ви вчинили, опинившись поряд із Павликом?
  • Чи були у вас у класі подібні випадки? Як ви тоді поводилися? Чому?

      б)          Закінчується урок ліплення. У дітей дуже цікаве і важливе завдання — виліпити лисичку. За партою сидять подруги — Маринка й Оленка. Гарна в Оленки лисичка, — мов жива. А Маринка старається-старається, а все ж лисичка в неї не виходить. У Маринки від розпачу аж сльози на очах виступили. Оленка вже закінчила роботу, сидить та весело усміхається.

  • Що вам не подобається у даній ситуації?
  • Як би ви повелися на місці Марини? А Оленки?

 

5.   Слухання пісень про школу

§  («Чему учат в школе» та ін.).

§  Так чому ж навчають дітей у школі?

§  (Відповіді школярів).

 

6.   Слово вчителя.

      Найголовніше — в школі на­вчають дружити. Тому що, коли жити дружно, з посмішкою, поважати один одного, то в класі буде радісно і весело.

§  А як же зробити так, щоб всім у класі було добре?

§  Що для цього потрібно робити?

(Відповіді учнів).

Діти, треба, завжди намагатися бачити поруч із собою іншу людину — однокласника — та пам'ятати про нього. А ще — передбачати, як твоя поведінка відобразиться на інших.

§  Як цього домогтися?

(Відповіді учнів).

 

Правильно, треба в колективі жити так, щоб не бу­ло конфліктів. А для цього спробуємо сформулювати основні правила у взаємостосунках один з одним:

Пам'ятай, що настрій інших багато в чому зале­жить від тебе.

Не забувай, що всім властиві недоліки, будь терплячим.

Роби так, як би хотів, щоб чинили щодо тебе.

 

7.         Узагальнення.

§  Вам подобаються ці правила?

§  Спробуємо намагатися дотримуватися їх?

 

8.         Малювання

§  Намалювати, якою б ви хотіли бачити школу.

§  Виставка малюнків.

§   

9.   Підсумок заняття.

§  Що нового ви дізналися для себе?

§  Чому навчилися?

Хто черговий?

 

Мета: Ознайомити   з   обов'язками  чергових (взаємоповага, турбота про інших, відповідальне ставлення до дорученої справи);

викликати бажання допомагати дорослим, тримати клас у чистоті.

 

Хід заняття

 

1. Слово вчителя.

Діти, раніше ми в вами говори­ли про ваші домашні обов'язки. Які обов'язки ви маєте вдома? (Відповіді дітей). Так, кожен із вас за щось вдома відповідає. І це дуже добре. А чи знаєте ви, які доручення можуть у вас бути в класі? їх ба­гато. Давайте їх пригадаємо.

Дуже цікаво бути бібліотекарем або другом кни­ги. Адже в цьому випадку школярі разом з учите­лем організовують виставки дитячих книжок. Бібліотекар уміє і «полікувати» книжки, і перевіри­ти, в якому стані у вас знаходяться підручники.

Добре бути і санітаром. Санітар провітрює приміщення класу, стежить за чистотою, щоб його однокласники були найохайнішими в школі. Він усіє змастити йодом чи зеленкою подряпину і навіть забинтувати палець.

Друг природи також має цікаві обов'язки. Він ве­де календар погоди і при цьому перший захисник природи. Він нікому не дозволить зламати гілочку на дереві, рвати і кидати на землю квіти, розоряти пташині гнізда.

А є ще квітникар і господарник, і багато-багато інших доручень. Поступово ви навчитеся виконува­ти їх усі, адже кожного місяця ми їх змінюємо. Тільки до того, як помінятися дорученнями, кожен із вас розповість, як він виконав свою роботу, чи сподобалася вона йому.

 

2. Розповіді дітей.

Слово вчителя. Але є доручення, виконавці яких змінюються щодня. Це — черговий по класу. Згадаймо, що входить у обов'язки чергового по класу?

(Відповіді дітей).

Той, хто сумлінно виконує це доручення, піклується про своє здоров'я і здоров'я своїх одно­класників. Адже у брудному класі не тільки гірше себе почуваєш, але й гірше навчаєшся.

 

3.    Розігрування ролей.

        Діти розігрують ролі санітара, зеленого патруля (квітникаря), витівника (організатора ігор на перерві), помічника учителя (роздача зошитів, дидактичного матеріалу), чергових у їдальні.

 

4.   Аналіз ситуацій морального змісту.

а) Черговий у їдальні вибрав найбільше яблуко і поклав поряд із своєю тарілкою.

§  Що можна сказати про вчинок чергового?

§  Як він має поводитися, щоб можна було сказати: